Окей, люди, сейчас я вам расскажу историю, непременно зацепят ваше воображение. Это история о том, как я купил закладки, наркотики, нарисованные всякими мразями. И да, я решил сбежать из дома, оставив все за спиной – кроме тапочек, моих верных спутников на пути к безумию.
Дело было так. У меня закончились таблетки, и юзать уже стало по-настоящему жутко. Курица, эта штука, спасала меня, но меня тошнило от нее. Мне нужно было что-то новенькое, чтобы оторваться от реальности еще сильнее. Я хотел покурить настоящий гаррик – гашиш, который заставляет мир крутиться вокруг. Чтобы все забыть и просто шмолить, шмолить, шмолить.
Я начал искать контакты, чтобы найти хороший гаррик. В интернете оказалось полно всяких лохов, которые продают недовар. Но я не хотел с ними связываться. Мне нужно было найти кого-то, кто может предоставить нам ту самую радость, которую мы так давно искали.
И в один прекрасный день, я наткнулся на объявление. Там было написано: "Легальные закладки для настоящих ценителей". Это было то, что мне было нужно! Я написал этому человеку, и мы договорились о встрече.
Я пришел на указанное место – это был старый подвал, где пахло загулом и дешевыми духами. Я знал, что мне нужно это сейчас, и никакие опасности не могли меня остановить.
Я вошел в подвал и увидел непонятного типа, которого звали Виталик. Он сразу меня узнал по описанию и протянул мне пакетик с моей долей радости. Я отдал ему деньги и быстренько ушел оттуда, боясь, что меня могут заметить.
Я вернулся домой, но волнение внутри меня было неистовое. Я знал, что сейчас начнется самый настоящий праздник. Я сел на кровать, раскрыл пакетик и увидел маленькие, яркие закладки. Они притягивали меня, как магнит. Я решил попробовать одну из них, чтобы увидеть, что же это такое.
Я положил одну закладку на язык и стал ждать. Через несколько минут мир вокруг меня начал изменяться. Все словно стало гораздо ярче и динамичнее. Я почувствовал, как мои мысли стали течь быстрее, и все, что было вокруг, казалось таким прекрасным и увлекательным.
Я решил пойти прогуляться, чтобы полностью ощутить эту новую реальность. Я вышел из дома в только что купленных тапочках и ощутил, что это настоящий побег из адской рутины. Все, что меня окружало, было чудесно и удивительно. Каждый шаг становился более эффектным, каждый вздох – более насыщенным.
Я шел по улице, наслаждаясь каждым мгновением. Я понял, что я один, и что вокруг только мертвый город. Меня охватил страх, и я решил вернуться домой.
Но как только я повернулся, передо мной возник огромный будильник, который затмил все вокруг. Я попытался сбежать от него, но он следовал за мной, не давая мне покоя. Я попытался укрыться во входе магазина, но будильник проник в мой мозг и заставил меня видеть только его.
| Я паниковал и не знал, что делать. Я решил позвонить другу, который тоже шмолил вместе со мной. Он сказал мне, что это всего лишь побочный эффект от моей поездки, и что эти закладки довольно сильные. Я попытался успокоиться и просто дождаться, когда все закончится. |
Но время казалось нескончаемым. Я чувствовал себя в ловушке, не имея возможности выбраться из этого кошмара. Каждую секунду я видел будильник, который тикал в моем мозгу и гнал меня в безумие. |
Я не знаю, сколько времени я провел в этом состоянии, но в конце концов все закончилось. Я очнулся в своей кровати, все еще неуверенный, что все было настоящим. Я посмотрел на себя в зеркало и увидел оставшиеся следы от этой незабываемой поездки. Я понял, что мое настоящее место – в реальности, где я могу быть самим собой и не зависеть от волшебных закладок.
Слова осторожности для всех: не связывайтесь с наркотиками, не погружайтесь в этот мир, где все кажется легче и красочнее. И, конечно же, оставьте тапочки дома, иначе вы можете оказаться впутанными во что-то гораздо большее, чем просто побег.
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.